……

Кожного  разу  я  пишу  оду  якимось  жінкам
Які  могли  б  мені  сподобатись,  якби  я  була  чоловіком
Іноді  я  уявляю,  яке  то  щастя  для  них  бути  красивою
У  очах  їхнього  спостерігача,  який  би  міг  схилити  їхню  голову  собі  на  груди
Вони  ніколи  не  засумніваються  у  своїй  красі
Підіймаючи  грушки  гнилиці  і  демонструючи  вигин  спини  
Вони  ніколи  не  задумаються,  що  хочуть  чогось  інакшого
Аніж  тішити  око  своєму  обранцю  і  купатись  в  його  любові
По  весні  вони  будуть  збирати  материнку,  а  восени  шипшину
І  ставити  букетик  горобини  у  оселі  з  особливим  натхненням
Іноді  я  думаю  про  жінок,  яких  тепер  і  не  відшукаєш
Та  й  наврядчи  хтось  намагається  їх  шукати
А  десь  у  горах  вже  густіють  сливові  тумани  
Сіно  уже  укривають  під  дахом  
І  якась  нецивілізована  жінка  виносить  подорожньому  грушки  гнилиці
В  надії,  що  він  захоче  лишитися  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2015
автор: NNNP