На віки
на твої віки упадуть тумани, дощі і грози,
усі найвеличніші гори тобі моляться
і ця осінь молиться,
падає на коліна й просить залишитись поруч,
їй без тебе холодно,
їй без тебе порожньо,
у кімнатах морок і моторошно.
Осінь.
Осінню все починається знову,
по-новому ти рахуєш дати на календарі
і мости всі спалені,
і підірвані думки всі,
жовті листки у вікна із висоти
падають
і самогубці лілеють дні,
як квіти на старому столі.
А ти лілія,
вітер
і твої ключиці айсберги й кораблі.
Осінню все починається знову,
я рахую години, дати і дні,
щоб навчитись тобою дихати
вічності мало,
листком падаю
раз, два, три
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607193
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.09.2015
автор: Поліна Козакова