А як же час? А як же ми?
Невже це все не є потрібно?
А в мене музика, листи,
І за вікном пориву вітер.
Чого хотів, кому співав?
Невже в житті моїм востаннє?
Хоча, мабуть, ти сам не знав,
Що ми безглузде існування.
Зимова тиша нині знову,
І так тепер із року в рік.
Забуду все. Забуду мову.
Забуду я тебе навік.
Та чи навіщо був потрібен?
Усе в житті не просто так!
Цей долі знак нараз помітен,
Лиш не помітен ти ніяк...
Робити що мені тепер?
Тебе шукати в холодах?
Коли зник Кай, він ще не вмер,
Але вже з льодом на вустах.
Забув він Герду. Що вона?
Шукала все його без тями.
Була весела, зла, сумна,
Щось марила собі місцями...
Та все ж знайшла! Крізь призму лід
Сльозами серце розтопила.
Мені зробить так само слід?
Так точно я б також вчинила.
Чи радий будеш ти мені?
Чи просто зовсім не впізнаєш?
Прийду я краще уві сні,
Тоді мене згадаєш,
може.
22.01.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2015
автор: Ірина Морська