Боже, поробив хто, чи зурочив,
Наче прірва в полі розверзлась?
Туга рве, на лезі душу точить...
Де вже, з біса, де вона взялась?
Сірим вкотре укриває бранку -
Золотоволосу сонця тінь,
Що чекає звечора до ранку,
Поки янь перетікає в інь.
І гнітить у розбраті бажання,
Ревнощі з"їдають без кінця...
Виплекане змучене чекання
Мабуть, кара вічна від Творця?
Може то мені лишень здалося,
Що найважчі випали хрести?
Чи молить, чи попіл на волосся,
Падаючи в ноги, щоб простив?
14/09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2015
автор: Лина Лу