Плакало небо, плакала осінь, журилась дощем,
В танок тихо зривалося листя, тамуючи щем...
Котилися сльози і летіли краплини дощу,
Сьогодні квиток у місто із прози, я оплачу...
Сьогодні час смутку й зажури поміж крапель дощу,
Ти мені казала, поцілунком тебе причащу...
У вирій далекій до весни, відлітали птахи,
І так тихо між речень, лягали осінні думки...
Сьогодні знову до нитки, промокла моя душа,
І від смутку та болю скотилась, пекуча сльоза...
А осінь все гаптувала срібно-солоні дощі,
Що смутком виливались сьогодні у мої вірші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607077
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.09.2015
автор: Валерій Кець