За вікном засинають каштани
поринаючи в жовті сни
Наближається осінь з вітрами
і дощі поспішають рясні
Підставляю обличчя вітру
і примружую очі – жду
Хризантеми – осінні квіти
все нагадують мені ту
що сміялась під осінь дзвінко
і стискала долоні мої
Я не зав – відміряло скільки
цього щастя років чи днів
Наді мною товчуться хмари
все збиваючись в кремовий торт
А на ньому лишає шрами
сонця промінь як сноуборд
Ця легка замріяна осінь
заколисує світ і думки
і щоранку мені підносить
то надії
то вірші сумні
Я не хочу цю осінь лишати
у заручниках літ і зим
Досить з них моїх днів кошлатих
Вже попереду осінь змін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607017
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.09.2015
автор: Валентин Терлецький