Застигнув час,
І вітер зупинивсь,
Що листя жовте ніс,
По вулиці холодній.
Ти сто́яв сам,
Не міг поворухнуть
Упавше на чоло,
Зачесане волосся.
Хвилиною назад -
Ви були вдвох...
Тепер ти сам,
Покинутий, сумуєш,
Забутий, з квіткою в руках,
Яку нікому вже не подаруєш...
І вдарив дощ!
Коли вона пішла...
А ти стояв...
Стояв,чекав надію,
І думав ти,
Що вернеться вона.
Та, що за мить з життя зробила мрію.
Для чого це -
Любить, страждати,
Надіятись, на кпини йти,
Коли твою любов кидають,
Нема взаємності... Прости,
Пробач її...
Вона не варта,
Пробач її...
І відпусти...
Бо як немає в неї жару -
То й полум'ю ніде рости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2015
автор: Profesor_Bob