Ми не вічні, і від цього гірко,
Ми не вічні, поряд десь Зима.
Ти спитаєш:
-Яблуня одквітла?
Я скажу тобі :
- Та ж мабуть усоха.
Кожен рік духмянощами пахла,
Кожнен рік кружляли рої бджіл,
А це ніби плаче стара мати,
Стоїть в листі, та вже без плодів.
Простягає свої гілки-руки,
Не такі гнучкі, і зелень вже не та,
Та все ж коренаста і багата,
Стара яблуня у нашого двора.
Ще вмиваєшся дощем,
І спиш на сонці,
Пташку слухаєш,
колишися в вітрах,
Ще живеш, і дивишся у небо,
Де літає вільно дикий птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2015
автор: Людочек