[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/104/827/104827552_5043945_tumblr_mbphcheFWQ1rs7qm8o1_500.jpg[/img]
На вервиці літ,
по літу,
у розпал
осінніх пожеж
очима Тебе зустріти -
не смію,
не сниться.
А все ж…
У тому, чого шукала
упертості
ліку нема.
Закутуюся у шалик,
і з медом
ковток молока
лікує мене
в досвітні
години холодна роса,
бурштин чорнобривців
квітне,
немов Янголиця
пройшла.
Спустилася
на піддашшя,
фарбуючи море в беж,
розкидала мушлі
з яшми,
які доторкнуться
Тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2015
автор: Окрилена