Мій рідний край – це серця простiр.
Тут я родилась i живу.
Де вiдгомiн серпневого колосся
Буяϵ й золотом горить в жниву.
Де трави рясно стеляться кудрявi,
Де лiто сонцем золотим сiя,
I манять в далечiнь хмарки пiстрявi
Й красою заворожуϵ рiлля.
Тут промайнули найгарнiшi роки,
Дитинства свiт свiй час вiдбув.
Ланiв родючих неймовiрнi соки…
Я так не хочу, щоб цей час минув!
Я твердо вiрю в заповiтну мрiю
Що ти зi мною будеш повсякчас.
Бо ти в менi виховуϵш надiю,
В моїх думках ти будеш ще не раз.
Величний краю, оповитий сонцем
В тобi переплiтаються вiки.
I з сяйвом мiсячним в вiконцi
Щовечора я мрiю залюбки.
Про кожну мить проведену з тобою
Мiй рiдний краю, лиш думки мої.
I навiть в снi пiд срiбной пеленою
Менi являються лани твої.
Мiй рiдний краю, ти для мене диво!
На всiй Землi подiбного нема.
Тому й курличуть журавлi тужливо,
Що покидають восени поля.
I хоч минаϵ час невпинно,
Душа моя з тобою навiки.
Чарівний краю, так прийми ж гостинно
Своїх синiв i дочок назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606625
Рубрика: Ода
дата надходження 14.09.2015
автор: Каріна Луна