ГРОЗА

Любий  вчинок  можна  охарактиризувати  кількома  словами;  (краткость-сестра  таланта).  Якщо  він  підлий,  то  ніякі  виправдальні  речі  його  не  змінять.  Якщо  він  гідний,  то  виправдання  йому  не  потрібні.

                   Г  Р  О  З  А


                                                             Німці  кажуть:  -  Ви  моголи,
                                                               Моголи,  моголи!
                                                               Золотого  Тамерлана
                                                               Онучата  голі.
                                                                 Німці  кажуть  -  Ви  слов'яне.
                                                               Слов'яне,  слов'яне!
                                                                   Славних  прадідів  великих
                                                                 Правнуки  погані!
                                                                                                                         Т.Г.Шевчеко.

Пройшла  гроза.
На  небо  вибралась
Дуга  веселки,
           сонцем  виткана
І  поглядала  звисока
На  мій  Дніпро,
           де  бистрина
Несла  човна  у  Чорне  море.
Чому  ти  так  нам  стелиш  доле,
Що  усі  ріки  в  синє  море,
З  усіх  країв  човни  збира,
А  в  Чорне-лиш  мого  човна?

Чи  ж  ми  не  так  з  тобою  жили?
Чи  мало  ворогів  топили?
Чи  проти  гону  не  гребли?
Мо'  Україну  прокляли  тії  моголи?
                   Щоб  так  жили!
Вже  продали  тебе  й  пропили  -
                                                                                 усе!
І  ріки,  і  ліси,
Дітей  у  найми  віддали.
У  світі  ти,  як  та  повія,
Вже  не  орем  тебе,  не  сієм,
Слізьми  насіння  полива,
Чи  й  виросте  жива  душа?

Жаль  тих  порогів  вже  нема,
Що  дали  волю  козакам,
І  «Чайки»    підняли  на  крила
           Й  козацьку  Січ,
                     й  козацька  сила
По  Україні  розлилась.

Зігнулася  в  дугу  вчорашня  віра
І  землю  риє  копитом  п'янка  душа,
Вмирає,  
           корчиться,  
                       терпіти  вже  несила,
Вчорашню  віру    «знать»    не  вберегла.

Жаль  тих  порогів  вже  нема,
Тому  -  неси,  
                         неси  човна,
Хай  в  Чорне  ,
                       де  не  видно  дна,
Можливо  там  повіє  вітер
Й  почнеться  знов
                               нова  гроза!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606512
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2015
автор: LeGrand