До твоєї враннішньої кави додаються стогони розбуджених, сонних вулиць
Вірші, як вино, від часу чомусь не псуються. Лиш сповзають з паперу і до тіла щоночі туляться.
До твоєї враннішньої цигарки тягнуться твої сухі, неціловані губи. Трішки обвітрені.
Мабуть, господь чомусь наді мною зглянувся, що колись давав торкатися їх повіками.
До твоїх похміль щотижневих приписані мої одинокі, без тебе холодні світанки.
І вірші мої, димом й вином, сколисані знайдуть спокій у смітнику. Як недопалки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2015
автор: Олька Оленька