Вечір розплавився…і зникнув.
І темінь чорна все заволокла.
Та щоб там не було-до мороку не звикну
Душа моя втече з пекельного котла!
За світлом гину я-синім небом літнім.
За росяними травами,за кронами смерек.
За нашим лісом буковим столітнім
І за гніздом закоханих лелек!
Ти так далеко,але душа з тобою!
З твоїми мріями по простору пливе.
Там цілий рік вона цвіте весною
І весь цей час як у Раю живе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2015
автор: nikola148