Ви точно б знали, паничі,
На тридцять гривень живучи,
То тих «законів» не творили б,
І Президента не хвалили б,
На наші сльози сміючись…
А так, сраки повід’їдали,
Грошей, земель собі накрали -
Ночей не сплять, бо все гребуть,
На совість вже давно наклали,
Забувши про людську і суть…
Чи є в вас душі? Скотиняки!
Батьки хто ваші, весь ваш рід?
Най гірше, мабуть, ніж собаки,
Щоб відбирать останній хліб -
Плювати будуть вам у слід!
Сліпий і той напевно бачить,
Чого ви робите отут,
Що в вас жадоба та звіряча!
Вам Україна не пробачить –
І розіпнуть! І проклянуть!
Ви в раї пекло розвели,
Ви продаєте Україну…
І щоб про те ви не плели,
Ви лиш робили, що гребли…
Ваш рід продажний, ви – тварини!
Втекти в Ізраїль вам не вийде -
Дістане й там народна лють!
За вами кара й туди прийде,
Із рук оте ніяк не зійде -
І там вам жити не дадуть!
О, Боже, ми є діти твої…
На нашій праведній землі
Не буде церкви в нас чужої,
Не буде більше волі злої
І поздихають москалі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606076
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.09.2015
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)