Елегія Осені

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=60Z8JFAywF0[/youtube]
Свіча  любові  гасне  від  розлуки,
Душа  німа,  коли  вже  не  горить.  
Не  ві́зьме  Осінь  щастя  на  поруки...
Для  когось  -  вічність,  а  для  Бога  -  мить.

Що  наші  сльози  в  океані  світу?
Томляться  мрії  у  пустелі  втрат.
Красива  жінка:очі  з  малахіту,
Волосся  -  ди́во  ди́вне  в  сто  карат.

Але  і  їй,  рудоволосій  кралі,
Нудьгується  дощами  уночі.
Предвічний  сум,  як  скіфські  пекторалі...
І  гострі  думи  -  бойові  мечі.

Черпа́є  Осінь  з  душ  мінори  глеком...
Важкі  шляхи  до  самоперемог...
Весна  прийдешня    не  така  й  далека,  
Чи  суджено  дійти  до  неї  вдвох?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: Уляна Яресько