пустоти
це те чим ми заповнюємо
проміжки між наших ребер
як дні що заповнюють простір
сонцем дощем і нами
такими несвідомими і незграбними
майже що дикарями
з стогоном замість слів
і з відмираючими серцями
ми лише здалеку схожі на людей
між нами і богом відстань
у мільярд непочутих молитв
два мільярди невисловлених
і три мільярди геть зовсім-зовсім німих
навчених змалку просто мовчати і кам'яніти
вростати в дно прірви
так як день цей вростає у тіло
сьогодні повільно й невпевнено
завтра вже невиривно
пускає коріння і п'є кров твою наче воду
потім
коли ніч забирає душу поглинає тіло
він завжди зникає завжди відходить
збагачуючи минуле
сьогодні завжди неповторне
завтра завжди незбагнуле
10 вересня 2015 [15:19]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605962
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.09.2015
автор: Віктор Шупер