Коли Бог хоче покарати,
То звісно, розум відбере -
Без даху побудує хату,
Та ще й без вікон і дверей.
Коли Йому здалося мало
Принаду кинув, на живця.
Вже й дивуватись перестала,
Не розуміючи Творця.
Однак, цього ще не доволі,
Кохання ставить, як капкан -
Позбудешся навіки волі,
На вістрі лез танцюй канкан.
Коли Бог врешті утомився,
Дах збудував і розум в масть,
Кохання хочеться?.. глумився,
Дав та й забрав, як є воздасть.
07.09 15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605942
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2015
автор: Лина Лу