Без 20 півініч. Час спиняє кроки.
Журливо плаче осінь мені в шибку.
Мені за трохи стукне 20 років
і де вони? Так, пролетіли. Швидко...
Без 20 сумно. В темряві серця,
Їх звуки не збагнуть, не зрозуміти...
А всесвіт котиться невпинно до кінця,
Ти думаєш, щось можна тут змінити?
Відкрити вікна. Заварити кави.
Впустити осінь в дім. Впустити в душу.
Побути з нею щирим і ласкавим.
Це допоможе всесвіт тобі зрушить?
Так, допоможе! Осінь ллє дощем.
Прокляття - не далеко до застуди..
Але в тобі ж живе надія ще,
вдихни цю осінь! так, на повні груди!
Без 20 злива... Пролітають миті,
слова, думки,дощі, серця і... Осінь...
Усе пройде, усе мінливе в світі..
Живи.! бо на годиннику без 20, досі..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: Дід Михалич