Це ще не кінець, але вже сукровицею небо
Моє затяглось і зруйнованим дахом провисло.
…Хіба я жила?
волочилась по зораних землях,
А покритка-доля сміялась прокурено-хрипло.
Приносила біль, як у мареннях хворих де-Сада
Колола у груди, крутила натруджені руки.
…Хіба я любила?
в наповнених келихах зради
Кохання моє розчинялось подрібненим цукром.
Скарби бездоріжжя:
безодні, пустелі і гори
Ні з ким не ділила. Не в змозі сей нуль розділити,
Хіба я могла, не маючи точки опори,
Свою Україну хоч крихту на краще змінити?
До Бога тягнулась,
дізнатись, кому я належу,
Прохала найменшого: дихати, жити й творити.
…І хто ж я тепер? Шматок Вавилонської вежі….
А покритка-доля сміється прокурено й хрипло!..
30. 09. 2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605625
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.09.2015
автор: ацеа