Неньчата
Яке, матусю, небо голубе!
А сонечко яке жовтогаряче!
Щодень я бачу, матінко, тебе,
Як на хресті лебідкою ти плачеш…
Не крайсь, рідненька, тут я не один,
Сюди неньчат прилинуло багато.
Ти чуєш в храмах не стихає дзвін?
Знову летять мої брати-солдати.
Не побивайся, всеньке в мене є.
Що янголам отутечки потрібно..?
Комусь зозуля в бе̒резі кує,
Десь соловейко заховавсь, не видно…
Ти не нуртуйсь, я прилечу у снах
І як колись у щічку поцілую…
Лелека облюбовує наш дах,
Та це ж дружина пестить он синулю…
Назвали мною кровне дитинча…
На покуті стоїть моя світлина,
Біля портрету вся в сльозах свіча
І молиться, як Господу, родина...
Літає янгол, висі голубі,
А ген, внизу, земля, мов рай, квітуча,
Неньча ганяє мирних голубів,
Краян вітає наш Сварог із кручі.
09 вересня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605521
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.09.2015
автор: Микола Паламарчук