Ми не птахи ми люди
Від цього світ страждає
Усі на світі чиїсь діти
І навіть птаха матір має
Все що вміють - це літати
В людей не так бо люди злі
Усе життя вчимося вибирати
Літати вдвох або самі
Буття, турботи, сум і смерть
А в них політ над нами
Незламність і відвага жертв
Хто мріє бути вільними птахами
Під крилами видніє світ
А в мене під ногами ями
Птахи нам не приносять бід
Лиш люди залишають рани
Усе мінливе в наші днини
І щирість усмішок людей
Я мрію перенести на картини
Красу птахів і їх дітей
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605466
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.09.2015
автор: Ромалія Бачинська