Наступила осінь, холод, потім -
зима, сніг, завірюха -
тебе біля мене нема.
Де ж ти, мій соколе?
Де пропада? Чому не прийшов? -
запитання не втиха.
Так сумно без тебе, так руки тремтять,
я хочу до тебе, а крики душі -
в беззодню летять.
Я щось не розумію...
Чому ти мовчиш? Чому очі закриті?
Чому ти в труні лежиш?
Ні, не правда! Нужбо, вставай,
відкрий своє лице.
Тату!Ти чуєш? Прошу, прокинсь!
Це я, твоя донька, не лети у вись,
не треба, благаю, молю, не йди,
я ж на тебе чекаю, йду до мети.
Ти все ж мовчиш...
А мені що робити?
" Я повинна, я мушу!" -
тільки ці слова допомагають жити.
Ти до небес полинув.
Ламає руки, ламає тіло.
Ти мене покинув, чуєш?
Назавжди покинув!
/тату/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605446
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.09.2015
автор: Ватрушка