І тиха бесіда ведеться,
В моїй кімнаті - тільки тінь,
І та - моя, із гострим перцем
І з щемом вже минулих зим.
Що скаже тінь моя? Не знаю,
Мовчить вона - і я мовчу,
І затуляю власним станом
Потоки світла, щоб живу
Її знайти - і далі чути
Мовчання золотого плин,
І відшукати, що забуте
У ритмі вартових годин
Що загубилось в наших тінях,
звороті наших Місяців?
Які печалі, мрії, рими,
Які невдачі і вінці
Якого року і століття,
Яких епох, перипетій
Спинилися за крок до світла
На вічний тіневий постій?
І тиха бесіда ведеться,
Хоч тінь моя усе мовчить.
Вона уже знайшла безсмертя
У герці світлових корид.
І їй уже не треба бесід,
А я шукаю цитадель -
Надію на людське бесмертя
У добрій пам'яті людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605334
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2015
автор: Siya