Люди якщо у когось ще залишилось хоча б трішки здорового глузду і совісті, прокидайтеся, якщо ваша душа не спить, якщо не засмічена пилом і брудом вигаданих, лайливих і завідома брехливих слів, звернень, чи ідей, політиканів; дріб’язкових, марионеточних, продажних, ганебних і відразливих, всіх мастей і категорій зі статусом чи недоторканістю, прокидайтеся, вже час, нарешті, прогримів цей гучний дзвін, а разом з ним і набат, що рветься у грудях болем і відчаєм і стає так сумно і прикро від того гора і біди, що вони всі разом накоїли, бо ніхто з них не зможе втекти від відповідальності за злочини, які вони заподіяли в такий короткий але болючий проміжок часу. Чорний вересень, без перебільшення, ляже сумними рядками ще однієї історії відчайдушної боротьби української нації за визволення і справжню незалежність.
Але ж чому, БОЖЕ, я хочу запитати, всі народи світу об’єднуються у часи такої великої біди, коли ворог топче нашу святу пролляту дідівською кров’ю українську землю, коли принижує і цькує, коли насміхаючись над нашою гідністю вбиває, чому нас ці хижаки і виродки, які найгірші від гірших із істот в людські подобі, завжди намагаються хитрощами і гарно побудованим піаром роз’єднати, зламати і вбити в нас таку хитку і вже здається примарну надію на гідне і щасливе життя, чому мовчимо, чому не йдемо на майдан і не вимагаємо разом притягти до відповідальності тих хто влаштував криваву різанину, злочин проти всіх нас, виклик назавжди, теракт у серці країни, рана яка ніколи не загоїться… Навіщо!!! За що!!! А чи ви всі виродки-невдахи, збанкрутілі і ненавидні за жахливі думки і вчинки ще не наїлися влади, ще мало награбували за всі роки, ще мало вам сліз матерів і дочок наших? Ви ж будете гризтися за владу до останнього з нас доки ми всі не передохнемо, чи не так? Всі ці бруднуваті і смердючі політики і ті що зараз і ті що були в один голос співали і співають пісню про високу і незбагненну любов до громади і до України, рясніють вишиванками, червоніють круглими лицями немов свині на базарі, клянуться в майже у невичерпанім патріотизмі щодо української мети, насправді всі вони служать одному господарю це своєму користолюбству, жадобі до влади, і реваншу. Так, реванш, за будь яку ціну, за будь які гроші, в країні, яка майже 23 роки керувалася і керується ззовні, народ якої не зміг більше стерпіти такого принизливого знущання над собою, якого спочатку пограбували, а потім підвели до прірви громадянської війни.
Настав час прокинутись, адже ми відволіклись від здавалось непомітних на перший погляд подій що відбуваються всередині країни. Здається така всім відома східна мудрість не розгойдувати судно по середині бурхливої річки, позабута, тоді хоч Шевченка, пророка нашого зачитайте, згадайте що Він заповів, «Об'єднайтеся брати, благаю!». Його вірші пророчі, а слова б’ють у самісіньке серце, наскільки сильними і правдивими вони є. Але ж де там їм прислухатися до пророка, слів поета, якого вони, якщо їм вигідно, задують, де там в них здоровий глузд, адже такі слова, як влада, гроші, вплив, амбіції, користь, можливості, невичерпні як і бажання, набагато приємніші їм до серця ані ж прості і лаконічні возвання до потомків усіма українськими письменниками і діячами культури, які на своїй шкурі засвідчили, що таке є Московщина і її вбивчий вплив на Україні. Політиканам також ні до чого інтереси переважної більшості свідомого народу і його прагнення вільно жити, так звані «кулявлоби», «тягнібоки і ляшківці» своїми діями мені нагадують давню історію про так звану «чорну раду», на якій розпорошене селянство по різні боки тулилося до багатьох самопроголошених гетьманів, які звичайно були підтримані Московщиною, метою якої було знищення незалежності чи самостійної влади і старшини, які виявляли спротив і непокору загарбникам, як з тої чи іншої сторони. Історія повторюється, чи її повторюють за нас. Наша громадянська позиція повинна бути одна, Ні розколу всередині України.
В єдності сила! «Об’єднуйтесь брати мої, благаю» Т. Г. Шевченко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605293
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.09.2015
автор: CONSTANTINOPOLIS