Солов’їний сад
Скільки раз юнаки зачаровано
До світанку кохались в саду,
Потаємних видінь намальовано
І накреслено доль на роду.
Скільки посмішок ніжних подарено,
Поцілунків, обіймів, жаги,
Пісень-віршів коханими складено,
Які їм нашептали боги.
Сотні весен мережками сходжені,
Хай зозулі рахують віки,
Тайні тропи під небом народжені
Одягали вінчальні вінки.
Тут, як завше, ніщо не міняється,
Час диктує канони буття…
Тепла згадка нещадно знущається,
Що в минуле нема вороття.
Ми, як в юні, по звичці гуляємо
Дотепер, в солов’їнім саду,
Нездійсненної мрії шукаємо,
Ненаписаної на роду.
08 вересня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2015
автор: Микола Паламарчук