Корабель

Наше  життя  мов  корабель
із  жовтими  каютами:
пливе-пливе  за  сто  земель,
де  щастя  не  заплутане.

Пливе  по  морю,  серед  хвиль,
пливе  не  зупиняючись.
І  сміх,  і  сльози  звідусіль
виблискують  штовхаючись.

Я  бачу  квіти  на  столі,
вино,  стрічки  і  золото...
Все  бачу,  хоч  і  на  землі
стою-тремчу  від  холоду.

Цей  корабель  -  наше  життя,
мій  острів  оминаючи,
пливе  кудись,  у  забуття,
на  мене  не  чекаючи.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2015
автор: speechless poet