Татові
Засну між хмар похмурих,
Прокинусь серед літа.
В обличчя заглядають
Пухнасті сонця діти.
В м'якій траві зеленій
Живуть корівки божі,
Червоні у горошок,
На полунички схожі.
Лежу, дивлюсь на небо,
Думки між трав витають...
І серце в лісі маків,
Мов літнє сонце сяє.
Немов кришталю скалки
На яблуках краплини.
З веселкою угору
Душа моя полине.
Вдихну життя пахуче,
Тепло торкнеться скроні.
На сонце обернеться
І сяде на долоню.
Сніжинкою розтане,
В ромашок морі втопить,
І огорне туманом,
Троянд духмяним соком.
Фіалки очі сині
Все кліпають думками,
На віях павутинка
Вечірніми піснями.
Солона слізка моря,
Пісок лежить на нотах,
Сріблясто-білі чайки
Гойдаються на дротах.
І вітер щось шепоче
Пошерхлими вустами,
І тінь дощів минулих
Захована між нами.
У травах заблукаю
Та хоч на сотню миль,
А зранку запитаю
Дороги звідусіль.
Дощу тремтливі струни
І пальці буревію
Грози і грому двері
Для блискавки відкриють.
Нехай вирує мрія,
Летить поміж світами,
Обплетену квітками
Не зачиняє браму.
Я всію листям небо,-
Зеленим полотном.
Зелене бачу літо
У себе за вікном.
І всі на світі очі,
Які б то не були,
На мить зазеленіють,-
Вбируть ті кольори.
А я лиш засміюся,
І випаде дощем
Моє зелене небо,
І огорне плющем.
А плющ уплівся в стіни
Цегляної фортеці.
Зеленим павутинням
Лишивсь в моєму серці.
Веснянки на пелюстках
В тигрової лілеї.
Жаринками сміяться,
Немов вогненна фея.
А радість бульбашками
Все котиться повітрям,
Химерними квітками
Гойдається на вітрі.
І в'ється час, мов змійка,
Маленька, веселкова.
І хвостиком барвистим
Торкнеться до будь-кого.
Повільно, невблаганно
Зникатиме вир літа.
А я впаду...в кульбаби.
І знов засну. У квітах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605238
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2015
автор: Етуаль Люміер