Солдате! Як ти там на сході?
ти ще живий?- і слава Богу,
Осінні дні такі холодні,
ти повернись прошу додому.
Молюся щоб закінчилась війна,
що тим придурком була розпочата,
колись йому пошле Бог ката,
пізнаю лиха ще його внучата...
Невинні діти,і їх матері,
ночами плачуть і чекають ранку,
живуть в молитві тільки щоб живий,
і так щодня від ночі до світання.
А скільки їх там невідомих,
вже полягло в ями,за що?
Землею всіх закидають сирою,
щоби ніхто додому не прийшов.
А мама пам'ятає синову усмішку,
і ще нераз заплаче... ой не раз,
їй скажуть новину невтішну-
загинув син загинув ваш солдат.
...І впаде небо їй над головою,
а світ - він перестане існувати,
всі болі скотяться сльозою,
та нема сина, вже нема дитяти...
Солдате...
у нас за вікнами ще досі осінь,
схились голови в журбі,
опало листя, іде зима у гості
і нею ми завдячуєм тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2015
автор: Наталка Шевчук