[b][color="#ff3c00"]За вікном тихий шепіт дощу.
День заслухався й стишує кроки.
Спалах юності виник і вщух...
Хмари в небі - то мчать кудись роки.
Осінь ще запанує у дні,
Що по вінця наповнений світлом.
І махне день прощально мені
мов хустиною, бабиним літом.
Замкне ключ журавлиний замки,
Що у серці таємно стояли,
І не впустить ні смутку-туги,
Ні мережив щодення - печалей.
За вікном тихий шепіт дощу.
День заслухався й стишує кроки.
Щось збулось - не збулось...Всім прощу...
Плаче осінь, хоч думи високі...[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2015
автор: zazemlena