Гріхи пливуть, як ряска по воді,
О люди милі – як це стало з нами?
Ми ж так веселі і замолоді –
Пливуть закручені й сумні тумани...
Льоди вже тануть аж по всій землі.
Пливе життя швидке і неповторне.
Мить міркувань зникає, час велінь
Вже дограє останній, на валторні...
Та й чорнобривці в осінь забрели -
У павутинні путаємось, друзі.
О, наші коники і вірнії воли...
Закинути б усі самсунги... в лузі.
Туди ж все залізяччя від смертей
І брехні про життя ось-ось... щасливе...
Взять море спокою і блиску в Галатеї,*
Молити Господа на покаяння ниві...
*Г. – уособлення спокійного й блискучого моря
07.09.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604891
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.09.2015
автор: Променистий менестрель