Благословляє небо пізній вечір
і опускається він на дерев зелені плечі,
а вітер опісля спеки дня
сталеві і рожево-сірі хмари приганяв.
Джмелі окупували пишні квіти
і запасали із пилку привіти,
та ось повіяв перший вітерець,
тепер із спекою найперший він борець.
А де був вітер у спекотний день?
Носив з небес повітря жар лишень!
І тільки ковдра із сталевих хмар
додала силу припинити денний жар.
І коли ніч дощем благословить,
то сад сухий напоїть, шелестінням часу мить,
удалині блискавки спалах промайнув
і вітер у саду умить заснув,
Тільки в траві звучали цвіркунці:
"Ніч буде скоро – засинай і спи!"
Удалині ніби сурмить відбій земля,
тісніше стало ряду хмар у небесах.
Фотографія автора.
08.2015.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605058
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604813
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.09.2015
автор: Светлана Борщ