Зпиває спокій,щось нестерпне,
В валках клубочуться дими,
Комусь в житті продати чорту душу...
З похмілля зпопелить й себе.
Є думи,світ і все,що решта,
Є ми,дурня і амплуа,
Комусь смичок,то ще не посох...
А хтось під три чорти, і матір за динар.
Стерня згоріла, залишивши пустку,
у дзвони били крики з під небес,
Смерділа янголам, земля протухшим,
Безбрамних душ зітлівша цитадель.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604792
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.09.2015
автор: Плискас Нина