Навіщо ти нагадуеш про себе?
Для чого ці хвилини забуття?
Коли своє життя продовжую без тебе.
Назад тобі немає вороття.
Я був сліпий, боявся я прозріти.
Минали дні, за ними і роки.
Як народилися у нас з тобою діти.
І називатись стали ми батьки.
Я памятаю запах твого тіла.
І памятаю ніжність твоїх рук.
Я все робив як ти того хотіла.
Співав пісні, неначе чорний крук.
Але кохання швидко закінчилось.
Злетіло наче птах у свій політ.
Мені здается, чи то так судилось.
Я постарів, неначе *сивий дід*.
Хтось скаже *Мабудь так судилось.
Така твоя вже доля нелегка*.
А знаеш, вчора ти мені приснилась.
Мене торкалася твоя рука...
Не згадуй більш про себе, я благаю.
Забудь мене ти навіть у вісні
Тебе я більше зовсім не кохаю.
Та не співатиму тобі свої пісні....
Життя таке, немае в нім спокою.
Я знову це для тебе повторю.
Як добре, ми не разом із тобою.
Як добре що тебе я не люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Malyk