Осінь стелить байдуже дорогу
Невідомо куди і навіщо…
Смуток ганяє щосили по колу,
Сміється з минулим зловісно.
І гірчить у роті чорний чай
У дощовий осінній день,
Плаче моєї душі водограй
І рветься оскома з грудей.
Хочеться ласки й тепла
Сьогодні..зараз…у цю мить.
А що я маю? Журба липка
Нав*язливо в серці бринить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604697
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2015
автор: *Марічка*