Ти так далеко,
але я ще далі...
Я знаю: чуєш ти мої слова.
Я так не хочу, щоб ти жив в печалі,
в якій би зараз я жила.
Прошу, послухай.
Мабуть, вже ніколи
я так до тебе не заговорю.
Молю, почуй мене, ти ж моя доля,
тебе я навіть тут люблю.
Не забувай,
твоє життя триває.
Ти житимеш щасливо, як і я.
Всі люди смертні, всі ми помираєм,
бо так влаштована наша земля.
Прошу тебе,
не плач, моє кохання.
Не закривай для себе цілий світ.
Життя - це диво, щастя і страждання.
Хай дощ зітре в твоїй душі мій слід.
Ти не вдивляйся у сумні зеніти,
ти не ходи один в осінній день.
Не намагайся все це зрозуміти -
просто прийми.
Твій біль пройде.
Мені тут добре, милий,
не турбуйся.
Тут вічний спокій і нема дощу.
Але тут пусто. Та ти не хвилюйся,
тебе сюди я не пущу.
Мені пора прощатися з тобою.
Я маю йти кудись,
у далечінь.
Та не дивуйся, якщо я сльозою
з'явлюсь нізвідки в тебе на щоці.
Останній погляд.
Прощавай, мій любий!
Лиш посміхнись мені у небеса.
З тобою завжди ангел поруч буде,
хоча ти і не віриш в чудеса.
https://www.youtube.com/watch?v=tmaVsMJ6T-Q
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: speechless poet