Їй повідомили, що він уже не прийде…

Їй  повідомили,  що  він  уже  не  прийде…
Що  він  загинув  мужньо  у  бою,
Що  там,  де  кулі  крик,  вогонь,  гармати,
Знайшов  він  чорну  смерть  свою…

Вона  його  як  мати  обійняла,
Вона  з  ним  гралась  ніби  рідная  сестра,
Та  як  кохана  палко  цілувала  
І  за  собою  в  безвість  мовчки  повела…

Тепер  він  з  нею  вже  навічно,
Й  належить  він  тепер  лише  її  одній  
За  що?  Чому?  Чому  й  Навіщо?
Він  знадобився  саме  зараз  їй?

Чому  вона  його  не  пропустила?
Вона  ж  і  так  уже  забрала  багатьох…
Коли  ж  вже  спиниться  ця  чорна  сила?
Коли  вже  поросте  на  вражій  зброї  мох?

Їй  повідомили,  що  він  уже  не  прийде…
Їй  повідомили  -  його  уже  нема…
Вона  ридала  вдень,  а  вночі  голосила,
І  смерть  до  себе  пошепки  звала…

Не  можна  горе  сповна  описати,
Бо  душу  убиває  біль  в  одну  єдину  мить
Цей  відчай  й  безпорадність  клята,
Бо  ти  не  в  силах  мертвих  воскресить…
29.06.15

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Північна