Мовчи, прошу, не треба зайвих слів,
Поринь думками прямо крізь віки,
Зайди у океан, що обмілів,
З долонь струсивши золоті піски.
Нехай ніхто не чує звуку лір,
Коли збереш хоч пригоршню одну,
Розсиплеш сяйво, спопелиш ефір -
Розквітнуть срібні лілії зі сну.
Побачиш, Місяць кидає до ніг
Одну-єдину незбагненну мить:
По срібних сходах мчить Єдиноріг
Руйнує темінь, полум"ям огнить.
Вересень 2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Ліна Ланська