[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns
[/youtube]
Палахкотить тоненький вогник свічки.
Вмостилась зручно по кутках пітьма.
І десь лаштує свої сіті нічка,
Щоб мрії всі до ранку обіймать .
Та як утримать те, що живе в серці,
Той крихітний пустинний корінець.,
Що не зів"яв в життєвій круговері?
Як втримавсь у безводді пагінець?
Вже літо провела до горизонту,
І усмішка торкнулася лиця.
Забаввонів далеко рідний контур,
Неначе штрих дотепного митця.
Я не скажу, що літа мені жалко.
Упевнена до осені хода,
Бо серце й восени кохає палко...
Усе за нічку серце пригада.
Проходять пори року, щоб вернутись.
Лише кохання вічне, не вмира.
Йому за все так хочеться всміхнутись..
Осінній ранок в очі зазира..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: Н-А-Д-І-Я