Біжу-біжу, а не дожену
І не поверну вже ніяк,
А може я її обжену,
Свою весну, свій перший смак.
Але чи був він смак кохання,
Кохання та людської доброти
Чи хтось кохав мене до рання?
Чи хтось голубив так як ти?
Вже осінь, коси сиві-сиві,
А ти, чарівна молода
Стоїш мов квітка у хустині
І лиш усмішка чарівна.
Я обійшов всі береги,
Я перейшов вже всі стежини,
Знайшов кохання, а це ти
Єдина моя берегине.
Життя, життя мов береги
Життя, життя мов блискавиця
І п'ється чистая водиця
Душевної твоєї доброти
Весь сивий, а в душі весна
Весь сивий, а тебе кохаю
Я знаю, це для нас біда
Але, повір, що я страждаю
Страждаю, коли ти одна
Страждаю, коли ти далеко
Коли немає клятого дзвінка
Дивись летить в небі лелека
Летить один, і дивиться на нас
Він знає, що таке кохання
Його коханій обірвали час
І Він один, вже без кохання
Я хочу, щоб ти вічною була
В моїх думках, в душі і в побажаннях
Щоб молодість не в'яла, не цвіла
Щоб радісним було твоє кохання
Я обніму і приголублю так
Щоб твоє серце затремтіло
Щоб, лебідь вірний-вірний птах
Підняв тебе в своїх вітрилах
Хай понесе він в височінь
Моє кохання, радість, душу
І нехай не впаде тільки тінь
О, Боже, я без тебе вмерти мушу
Біжу-біжу, а не дожену
І не поверну вже ніяк
Весну свою я не обжену
Для мене ти моя весна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: ОлАрАн