Я теж помиляюсь. Як кожна звичайна людина.
Я теж маю право на злет і падіння униз.
Я виняток винятків. Може, на світі єдина.
Та виняток теж має право на хибний сюрприз.
Я теж можу впасти, заплакати, біль відчувати.
Я так, як і всі знаю смак неприємних образ.
Та виняток винятків мусить негайно вставати
І йти по життю, як ліхтар серед сірих гримас.
Я теж, як усі маю право тужити вночі,
Все згадати минуле а потім забути умить.
Хоч я виняток винятків. Маю таємні ключі
У щасливе майбутнє, та серце моє бринить.
Я теж маю право злякатися так, як усі.
Я теж маю право прийняти життя урок.
Та поки твоя рука все ще буде в моїй руці
Я, виняток винятків, вгору робитиму крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: Олександра Бабич