Ти кажеш я до тебе звик.
То так. Та ні.
В мене ти проросла корінням.
Нахабством стала і сумлінням,
натхненням, щастєм та бідою,
криницей з чистою водою,
брудной калюжей на подвір"ї,
і літнєй спекой надвечір"ї.
Ти є мій світ. Мій простір, моя мрія.
Від спокою до ейфорії
ти зайняла всю гаму відчуттів.
Я так як тебе ще нікого не хотів.
Ти - все що є навколо мене.
То як не звикнути?
ти сенс мене живого.
Віднімеш це - велике та шалене,
І що залишиться?
Нічого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: Yurko Okhapkin