Загубив ключі від серця,
Чи сховав, чи поховав?
Марна була моя праця...
Чом надію мені дав?
Чом мені ти усміхався
На світанку юних днів?
Й ані краплі не вагався,
Як казав любовних слів?
Чом відкрив мені завісу,
Що не віриш у любов?
Й не шукаєш компромісу,
Щоб відкрити себе знов.
В тобі тисячі абсурдів…
Крила зломані, ти – тінь!
Та тобі не треба суддів,
Бо й без них терпиш терпінь…
Ти відновиш свої крила!
I до тебе прийде сила.
Ти полюбиш ще, я вірю.
Все надію в серці грію…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2015
автор: Мілена Ділан