Усьому треба світло і тепло
Й дощів ласкавих струни веселкові.
Усе, що з насінини проросло,
Купатись має в сонці і в любові.
Ніщо не хоче стужі і пітьми.
Все крижаніє в мороку й морозі.
Чому ж так часто забуваєм ми
Цю правду на життєвім перелозі?
Навіщо обділяємо добром
І ласкою свої серця та інших?
Чому словами ріжем, як серпом,
І ранимо найближчих, найрідніших?
Життю потрібно світло і тепло
І бережна любов, а не зухвалість.
Бо ж брак добра – то неприкрите зло,
А скривджена любов – то вже ненависть...
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603742
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2015
автор: Ірина Васильківська