Чорне горе в Україні,
Зовсім почорніла.
Лежить бідна, у руїні,
З журби посивіла.
Бите лихо при дорозі,
Нема сил відбитись.
Горе чаєчці - небозі,
Може їй втопитись?
Як кліщі звірі лихії,
Наче зголоднілі.
Присмоктались лиходії,
До білого тіла,
Знов петрушки і укропи…
«Животом за нами».
Привели нас, до Європи…
Та все ближч до ями.
Розвелись, як ті овечки,
Та все ерудити…
Повилазили із гречки,
Одні паразити.
Які всі ж вони хороші,
Усі ж такі гарні…
Плодять, плодять, наче воші,
Як мухи в свинарні.
І дивися ж, їм «не спиться»,
Щоб вас пранці брали.
Де той спокій, лише сниться,
Як ви всіх дістали.
Клала сум свій у долоньку…
Скільки ж ти терпіла?
Похилила голівоньку,
Й в яри полетіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603691
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.09.2015
автор: Дід Миколай