Так хочу перестиглу млосну тишу
Дощами прихилити до землі…
Дрібні зернята граду хай розкришить
Зчорніла хмара – все ж мені миліш
Цієї – аж киплячої – купелі,
Що лист живий – в сувоїки згорта!
Пожовклих трав стерня, немов в пустелі,
Мене в дощі холодні поверта,
Де листя примірЯ нову обнову –
Намисто з дивних крапель-кришталів.
Де грають струни тиху колискову,
Натягнуті від неба до землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603657
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2015
автор: Monro_3oktober