В душі вже війна
від слів цих зневаги.
За втрачені шанси
у морі буття!
Із каплями сліз
проходить журба.
Що стирає повагу
і різні чуття!
Чи варто так бути,
чи варто так жити?
Обуренню цьому
немає вже меж!
Так станьмо з колін
і візьмемо силу.
Віднайдемо ми волю
і щастя земне!
Що спадає на землю
мов роси ранкові,
і омиймось життям
навіки взамін!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603629
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2015
автор: Віра Галич