Облітають потиху осінні листочки,
В голові, наче квітка, тускніє душа,
Де кохання будує невідомі місточки,
Часто в поле життєве, душа вируша.
Збережіте медунки, сльозу березневу,
Бо до осені шлях має літо пройти,
Ту пору солов’їну, нашу рідну, вишневу,
Де кохання з роками знову має цвісти.
Мої роки вишні - роки полуничні,
Пам’ятайте… За осінню прийде зима…
Колосся життєве, від Бога, пшеничне,
Та завжди після жнив мовчазніє стерня..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603490
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2015
автор: Віталій Назарук