Стою розіп'ята між Заходом і Сходом
І від безсилля гірко сльози ллю.
Мікроскопічна часточка народу,
І Схід і Захід, всіх людей люблю.
Я трапитись могло між нами, браття?
Між нами фронт і ми мов вороги...
Чиєсь бісівське здійснилось прокляття?
Нащо варягів кликали сюди?
Невже самі не в силах розібратись
Яку державу треба будувать?
...Гудуть гармати, падають снаряди,
Земля двигтить, звучить відбірний мат...
Каліками приходять ветерани
І сиротами діточки зростуть...
На наших землях від снарядів рани
І рани в душах жити не дають.
Мабуть безсилі бурмотіння бабці,
Та Господа щодень про мир молю.
Соромлюсь, що по світу, голодранці,
Ми жебраєм на армію свою.
За "браттів во Христі" вже сором очі виїв-
Ті зброєю своєю наводять в світі жах...
Молюсь за тебе я, золотоверхий Київ
І за державу нашу, щоб квітла у віках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603386
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.09.2015
автор: іванна квітнюк