Страхам в очі

Ну  чого  ви  чекаєте?
Давайте  нападайте.
Навіщо,очікуванням  мучте
Скоріш  розривайте
зубами,або  подалі  тікайте.
На  мене  ви  дивитесь,
М'язами  на  сонці  граєте.
Через  очі,в  душу  зазираєте.
Що,очікуєте  побачити  там?
Хто  сказав,що  це  я  вам  віддам?!
Без  бою  не  здамся,
Перший  згорить,в  премені  тепла.
Другого  проткне,доброта  моя.
Третього  з  ніг  зіб'є  жага  до  життя.
Четвертий  і  сам  здогадався,що  місця  тут  йому  нема.
Зійшло  сонце,розсіяло  пітьму.
Першому  в  очі  тепер  я  зазирну.
Я  бачу  лиш  степ,
Пустий  і  безкайній.
Дрогий  свої  очі  вже  сам  ховає.
Але  саме  сонце  мені  допомагає.
І  розкритими  його  очі  тримає.
Нема  в  них  життя  
І  ніколи  не  буде.
Лиш  тьма  і  розруха
В  очах  тих  вогонь  розбуде.
Третій  спробував  втікти,
Але  не  встиг  ,
На  сонячних  променях  його  настиг.
В  очі  і  цій  тварюці,я  зазираю.
Нічого  крім  смерті  і  темряви  там  не  вбачаю.
Четвертий  сам  підставляє  очі  ті,
Пусті  і  чорні,
Все  знову  затягнуте  в  пітмі.
Не  врятувати  вже  їх  мені,
Та  не  зможу  так  я,
Сонце  навчило  мене  всіх  прощати.
Воно  шепнуло:"Вже  час  їх  відпускати..."
Сам  собі  вирішуй  що  то  за  звірі  були,
І  навіщо  до  тебе  вони,  прийшли...



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603374
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.09.2015
автор: Каменяр