Двадцять літ

Двадцять  літ

Двадцять  літ…  Це  багато?  Чи  мало?
Запитайте  безвусих  солдат,
Що  життя  за  свободу  віддали
І  злетіли  в  сім’ю  янголят.

Поспитайте  матусю  і  тата,  
Як  розтерзані  душі  кричать!  
Вмерла  мрія…  Повік  в  рідній  хаті
Не  діждатись  їм  співу  внучат.

Подивіться  на  сестру  і  брата,
На  кохану  дівчину  в  сльозах  
Й  непотрібно  нічого  питати,
Сум  лежить  на  живих  образах.

Двадцять  літ,  і  багато  і  мало  
У  шаленстві  буремних  століть…
Але  хлопці,  що    люд  захищали,
Будуть  вічно  у  споминах  жить.

Їх  згадають  в  піснях,  у  билинах,
В  українських  народних  казках…
Ті,  що  впали  за  долю  країни,  
Нам  сіятимуть  у  небесах….

Не  діждуться  прощення  ніколи
Навіть  виплодки  від  ворогів…  
Скільки  гордості  в  Неньки  і  болю
За  славетних  звитяжців-синів!  

31  серпня  2015  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603304
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 31.08.2015
автор: Микола Паламарчук